Коли прибуваєш до чужого міста як вимушено внутрішньо переселена особа, весь час доводиться думати, — куди бігти, що робити, як викрутитися, як жити далі, вирішувати щось і щохвилини. Не маєш тоді й найменшого уявлення про те як заспокоїти цей рій думок у голові, як видихнути.. Ба, навіть природа, яка у теперішньому моєму Миколаєві інша — не є віддушиною — все здається чужим, ні розслабитися, ні зупинитися, стишитися. І саме в такий момент доля підкидає рятівну нагоду — потрапляєш на арт-терапевтичний пікнік біля річки.
Подія наче й проста, але організована старанно, із глибоким чуттям до емоційних потреб жінок у біді, — тож пікнік для декого, судячи повідгуках, втілився справжнім порятунком. Несподівано навіть для чуттєвої емпатичної миколаївської менеджерки нашого проекту, Інни — цей захід перетворив звичайний день у простір трансформації, краси та самовираження.
Терапія через мистецтво й фотосет
Програма пікніка включала арт-практики, метафоричні картки, символічні предмети, яких учасниці торкались — тканини, квіти, природні елементи. Усе це допомагало учасницям заодно доторкнутись до власних внутрішніх ресурсів, виразити пережите та віднайти нове бачення себе. А у фіналі — ще фотосесія біля води. Такі чуттєві моменти, коли не просто фіксується образ, — розкривається внутрішня глибина. Подарунок жінкам побачити себе з іншого ракурсу — сильними, ніжними, живими як хвилі ріки.
Голос одного і голоси всіх разом
Під публікаціями в соціальних мережах учасниці писали: “Я прийшла мовчазною, а пішла з усмішкою, яку не пам’ятала роками.” “Це був простір, де можна було просто бути — без оцінювання, без очікувань. Я вперше за довго відчула себе частиною чогось теплого.” Ці слова — як свідчення того, що арт-терапія є не лише методом, а глибоким актом турботи про душу.
Сила партнерства — більше, ніж просто організація
Захід було реалізовано спільно з психологами, арт-терапевтами, волонтерами та представниками місцевих громадських організацій. Відчуття підтримки було всюди: в поглядах, в обіймах, у деталях декору. Кожна квітка на пледі, кожна метафора у фотосесіях — це результат чуйної співпраці багатьох сердець.
Ukrainian Hope Place — як джерело надії
Ukrainian Hope Place — Місце Надії України, наша Інна, — ініціаторка цього арт-пікніка, і душа процесу. Бо кожна з подій проєкту як і весь він — має спрямування на підтримку жінок що постраждали від війни — емоційно, фізично, соціально. Він об’єднує простори безпеки, творчостей та діалогів. Партнерство з психологами, фотографами та місцевими активістами, робить такі події можливими й глибоко трансформаційними.
