Проєкт «Місце надії України» — понад 2325 жінок, — безкоштовні консультації з маркетингу, агробізнесу, бухгалтерії, SMM, правових питань та грантових можливостей. І 300+ працевлаштувалися, або відкрили чи відновили власну справу. У Кременчуці — місті одного з перших хабів, — ми не лише проводили тренінги, а й створили спільні ініціативи. Наприклад, група учасниць заснувала міні-ферму з вирощування мікрозелені, яку вже постачають до місцевих кав’ярень. У Луцьку — об’єдналися в майстерню з пошиття екосумок, а в Чернігові — запустили соціальний проєкт із психологічної підтримки для інших ВПО. Це простір, де ми знову вчимося мріяти, діяти, будувати. Це доказ того, що навіть у найтемніші часи можна знайти світло — якщо поруч є підтримка, знання і спільнота.
У червні 2025 року завершується соціально значущий проєкт «Місце надії України» — багаторівнева ініціатива, що надала практичну та психологічну підтримку понад 300 жінкам з чотирьох областей країни: Волинської, Миколаївської, Полтавської та Чернігівської. Ініційований Асоціацією «Ягідництво України» у партнерстві з БФ «Світ Жінок» і кооперативом «Інноваційне фермерство», проєкт виявився не просто консультаційною платформою, а простором переосмислення і самореалізації.
Протягом кількох місяців жінки, які втратили житло, бізнес чи звичне життя через війну, отримували інтенсивну підтримку з маркетингу, агроекономіки, фінансів, соціальних мереж, грантових можливостей та юридичних питань. Завдяки технічній підтримці «ООН Жінки в Україні» та фінансуванню Women's Peace & Humanitarian Fund, ініціатива мала змогу діяти швидко й точково — саме там, де це було найбільш потрібно.
«Ми навмисно не обмежували жінок лише рамками тренінгів. Це була спільнота, де можна вільно ділитися болем, надіями й бізнес-ідеями, — зазначає координаторка проєкту з Волині, Марина Бородіна. — У фіналі ми побачили нову якість взаємодії — горизонтальну, партнерську, людяну».
Виходячи за рамки: історії, які мають значення
*Олена з Чернігова* після вимушеної евакуації розпочала виробництво натуральної косметики — і вже в перші місяці після завершення навчань підписала угоду з місцевою мережею екомагазинів.
*Марія з Луцька* вперше в житті створила бізнес-сторінку в Instagram, щоб рекламувати свою студію гончарства — і менш ніж за місяць отримала понад 50 замовлень.
*Світлана з Миколаєва*, бухгалтер за освітою, згуртувала навколо себе ще трьох учасниць проєкту і започаткувала кооператив зі збуту мікрозелені до місцевих кав’ярень.
Ці кейси — не виключення, а правило. За словами експертів, щонайменше 40% учасниць перейшли від навчання до активної реалізації власних ініціатив. Деякі отримали грантове фінансування, інші стали частиною спільних бізнесів або громадських проєктів.
Соціальна психологія змін
Окремий акцент організатори зробили на роботі з внутрішньо переміщеними жінками та тими, чия професійна ідентичність була зруйнована війною. У кожному регіональному осередку працювали менторки, які не лише навчали, а й супроводжували в адаптації, формуванні нового бачення власного життя.
«Учасниці говорили, що вперше відчули, що їх не жаліють — а слухають і вірять у них. Це головне, що ми змогли створити: довіру», — ділиться координаторка з Полтавщини, Оксана Збиранник.
Підсумки, які формують майбутнє
Завершення проєкту не означає припинення його впливу. Уже зараз учасниці самостійно об’єднуються у групи взаємопідтримки, створюють мікропроєкти, проводять майстер-класи для нових переселенок. Регіональні координаторки продовжують консультувати жінок, а випускниці — ділитися своїм досвідом на локальних форумах і в соцмережах.
Проєкт також має стратегічну спадщину: підготовлено серію аналітичних звітів, які передано місцевим органам влади для врахування потреб жінок у програмах економічного відновлення. Це приклад того, як гуманітарна ініціатива може впливати на політику регіонального розвитку.
Подяки, які народжують довіру
Формат фінального заходу не був урочистим бенкетом, а радше сесією взаємопідтримки — без сцени, з колом жінок, які обіймалися, передавали одна одній слова вдячності й сили. Звучали подяки менторам, тренерам, організаторам. Але найважливішим лейтмотивом було одне: *«Цей проєкт навчив мене довіряти собі знову»*.
Проєкт реалізований за підтримки:
- Ukrainian Berries Association
- Інноваційне фермерство та кооперація
- БФ «Світ Жінок»
- ООН Жінки в Україні
- Women’s Peace & Humanitarian Fund
